Сходження на Казбек було заплановано в рамках «розвідки» – проходження нового маршруту невеликою групою. Ми розглянули кілька варіантів і зупинилися на класичній 10-денній програмі з грузинського села Степанцмінда (раніше Казбегі). Усього було заплановано 7 ходових днів та 3 резервних.
Ознайомитись із програмою сходження на Казбек ви можете тут.
24.07.2021. З Києва до Батумі
Спочатку моє сходження на Казбек планувалося з однією спортивною організацією, яка широко відома у вузьких колах. Але потім плани змінилися, і в мене залишилися квитки з Києва до Батумі та назад.
Я вирішив нічого не міняти і полетів у Батумі. Ми вилетіли з Борисполя о 8-й ранку і вже через дві години заходили на посадку в батумський аеропорт, ВПП якого розташована відразу за береговою лінією.
Ми пройшли пішки від аеропорту до зупинки автобусів на Тбілісі, яка називається Metro Georgia і розташована біля входу в торговий центр Metro City. Там ми дізналися, що на найближчий автобус до Тбілісі місць немає, і виїхати ми зможемо лише нічним рейсом, що відправляється о 12-й ночі.
У час, що залишився до автобуса, ми пройшлися набережною «Батумський променад», подивилися на зліт та посадку літаків, побачили відомі батумські хмарочоси і рівно опівночі вирушили до
Тбілісі.
25.07.2021. Степанцмінда
Вранці ми приїхали на автовокзал Ортачала, що на півдні міста. Звідти взяли таксі (20 ларі), приїхали на потрібний автовокзал та сіли на маршрутку до Степанцмінди (10 ларі).
Погода була дощовою, тому весь гірський серпантин був затягнутий хмарами, серед яких зрідка з’являлися гірські вершини.
Село Степанцмінда донедавна мало назву Казбегі. Воно розташовано на висоті 1700 м. і через нього проходить траса на Владикавказ.
Ми оселилися в гестхаусі і одразу вирушили на акліматизацію до церкви Гергеті (2200 м), яка є візитівкою Степанцмінди. Дорогою потрапили під зливу, проте це було цілком компенсовано видами, які відкрилися нам із оглядового майданчика церкви. Ввечері після вивчення прогнозу погоди вирішили, що наступного дня зробимо акліматизаційний вихід на 3000 м.
26.07.2021. Акліматизація (2950 м)
Вранці погода була гарною, і навіть інколи світило сонце. Ми поснідали в ресторані з видом на захмарний Казбек (всі ці дні він дійсно знаходився там), перечекали зливу, склали тест на коронавірус у місцевій поліклініці та вирушили акліматизуватися.
Ми піднялися до церкви Гергеті і далі, йдучи стежкою, досягли позначки 2950 м. Нам відкрився вид на Зелені ночівлі (місце, де зазвичай ставлять намети), притулок «Altihut 3014» та початок нижнього льодовика Гергеті. Ми випили чай, відпочили та почали спуск. Увечері перевірили все спорядження та підготували наші рюкзаки для транспортування конями.
27.07.2021. Перехід на Зелені ночівлі (3000 м)
Нас розбудив проливний дощ, який щогодини тільки посилювався. Відступати було нікуди, і ми все-таки виїхали до церкви Гергеті. До самої церкви ми не доїхали через ремонт дороги: коні чекали на нас за кілометр до паркування.
Під проливним дощем ми завантажили наші рюкзаки на коней і висунулися до Зелених ночівель.
До обіду дощ закінчився і ми, вимоклі, але задоволені підйомом без важких наплічників, вже ставили намети на висоті 3000 метрів. Після обіду та сортування спорядження не стали гаяти час і лягли спати перед наступним важким днем.
28.07.2021. Перехід до Метеостанції (3650 м)
Вранці хмари затягли небо не відразу, і ми встигли насолодитися видами кавказьких гір.
Оскільки допомога коней для нас закінчилася на позначці 3000 м, довелося звалити на свої плечі 28-ми кілограмові рюкзаки і почати рух до метеостанції.
Набравши 300 метрів по вертикалі та подолавши кілька бурхливих потоків, ми підійшли до початку льодовика, одягли кішки та почали підйом із крутістю 20-30 градусів. Я навіть зробив кілька перших кроків на передніх зубах, але потім заспокоївся і зрозумів, що я далеко не полечу.
Вище льодовик став більш пологим, і ми раз у раз тужливим поглядом проводжали каравани коней, які повільно тяглися повз нас.
Перед фінальним підйомом до метео ми зупинилися і з благоговінням розглядали величезні тріщини у льодовику. Деякі з них були настільки великі, що в них з гуркотом обрушувалися цілі водоспади. Все ще, перебуваючи під враженням від цього видовища, ми зняли кішки і повільно піднялися на метеостанцію.
Метеостанція (Бетлемі Хат) – кам’яний будинок на висоті 3650 м, навколо якого розташований базовий табір Казбеку. Тут можна заночувати не лише у наметі, а й у будівлі самої метеостанції. Також тут можна приготувати їжу в кухні, або перекусити в кафе «Mkinvartsveri».
Ми поставили намет, обнесли його кам’яною стінкою і решту дня налагоджували наш побут, адаптуючись до нової висоти.
29.07.2021. Акліматизація (4000 м)
Наступного дня ми вирушили акліматизуватися на висоту 4000 м, на позначці якої закінчується морена і починається ще один льодовик.
Тут ми поєднали акліматизацію зі сніжно-льодовими заняттями: потренувалися затримувати себе льодорубом на крутому схилі та правильно вставати після зриву.
Опівдні погода почала псуватися і пішов мокрий сніг. Ми постаралися швидко повернутись на метеостанцію, проте всі наші речі за цей час встигли промокнути. Йти на штурм у вологому одязі
було не найкращим рішенням, тому ми запитали дозволу посушитися поряд із пічкою всередині метеостанції. Це трохи виправило ситуацію, оскільки весь вечір йшов дощ, і висушити речі у будь-якому іншому місці було б неможливо.
30.07.2021. Сходження на Казбек (5033/5054 м)
У день штурму ми прокинулися о 00:00. Приготували собі гарячий чай, перекусили нашвидкуруч і о 1.00 вийшли з метеостанції. Цієї ночі ми вперше побачили вершину Казбека, яка довгий час ховалася від нас за пеленою хмар. Ніч була тиха, а небо чисте та зоряне. За 2 години ми дійшли до початку льодовика – місця, де треба зв’язуватися та надягати кішки.
А ще трохи вище ми зустріли найкрасивіший світанок: рожеве світло сонця, що сходить, освітлювало льодовик під звуки хрумкого снігу.
Цього дня на вершину стартувала велика кількість груп, тому з позначки 4200 м нам довелося пропускати найшвидші з них. На цій висоті починається крута стежка, яка траверсом піднімається до вершини.
На сідловині (4900 м) наша зв’язка-двійка зробила привал на півгодини, пропустила вперед ще кілька груп і приготувалася до 130-ти вертикальних метрів, що залишилися.
Вольове зусилля, фінальний ривок, і ось вона, вершина Казбека! Ми розгорнули прапори з криком «Казбек» і підстрибуючи з льодорубами в руках.
Стежка на зворотньому шляху перетворилася на кашу. Антипідліпи на кішках не рятували, тому періодично доводилося стукати по них льодорубом. Рухалися дуже повільно, через що тільки о 14:00 спустилися на льодовик (4200 м).
Крізь сніг, що майже розтанув, проглядалися лунки тріщин, через які проходили сліди, і я переживав внутрішнє полегшення щоразу після того, як в черговий раз ми пробігали по сніговому мосту. Наступним випробуванням був відкритий льодовик. В одному місці нам навіть довелося опуститися в тріщину та стати на снігову пробку. Чи витримає? Якщо ні, то яка там глибина? 5, 10, 15 метрів? Дуже повільно і акуратно ми дійшли до кінця льодовика, зняли кішки під шалений гуркіт каміння з «Погрємушкі» (каменепад на висоті 4000 м, паралельно стежці на вершину) і втомлені взяли курс на метеостанцію.
Ми прийшли на базу дуже втомленими і водночас дуже щасливими. Адже ми піднялися на третю по висоті гору Грузії, норовливий Кавказький п’ятитисячник.
31.07.2021. Метеостанція – Степанцмінда – Тбілісі
Вранці я прокинувся раніше за будильник і був цим трохиздивований. Спати більше не хотілося, і я почав поспішаючи готувати сніданок і збирати речі. На 12.00 ми замовили коней, які
мали спустити наші речі до церкви Гергеті.
Погода була сонячна, ми випили каву з видом на гуркітливі схили сусідніх піків, завантажили наші речі на коней та почали спуск вниз.
Льодовик Гергеті без важкого рюкзака здався злітною смугою: за годину ми були на Зелених ночівлях і невдовзі фінішували на парковці біля церкви. Тут нас забрала машина, якою ми доїхали до Степанцмінди. У селі ми часу дарма не витрачали: перебрали спорядження, пересіли на мікроавтобус до Тбілісі і вже ввечері відзначали наше успішне сходження в одному зі столичних
ресторанів грузинської кухні.
Дякую за прочитання до кінця. До зустрічі на наступних вершинах!
З програмою сходження на Казбек ви можете ознайомитись тут.
Відео про сходження на Казбек:
Автор: Павло Спінжа
Керівник клубу мандрівників Paultraveler