Похід масивом Родна планувався мною вже давно, і навесні 2019-го року було прийнято рішення про його здійснення. Після вивчення кількох маршрутів, я вирішив зупинитись на класичному – підйом із румунського села Борша до метеостанції, вихід на хребет та спуск назад у Боршу від водоспаду Каскад Кайлора. Всього було заплановано 4 ходові дні та 2 дні на переїзди.
Ознайомитись із програмою походу ви можете тут.
17.06.2019. З Києва в Боршу
Мій маршрут був побудований наступним чином: на поїзді з Києва я приїжджаю в Закарпатське містечко Солотвино, далі пішки переходжу Румунський кордон, потрапляю в Сігету-Мармацієй, і звідти вже дістаюся Борші.
До 1918-го року Солотвино був індустріальною околицею австро-угорського Сігету-Мармацією, але після Другої світової тут проклали кордон між УРСР та Румунією, поділивши цим місто на дві частини. Від залізничного вокзалу до кордону я дійшов пішки за 15 хвилин, потім ще півгодини в черзі, кілька хвилин на перехід по дерев’яному мосту через Тису, і я опинився в Румунії.
Після свята Трійці тут все виявилося закритим, у тому числі автовокзал, тому я знайшов колоритний хостел на околиці міста і заночував у ньому.
18.06.2019. Підйом до метеостанції
Вчора мені вдалося дізнатися у місцевих, що перша маршрутка до села Борша вирушає о 6.30 ранку. О 6-й я вже був на автостанції, а ще через 2,5 години ми вже проїхали 80 км і опинилися в колоритному румунському селі. Маршрутку вела жінка у традиційній румунській сукні, яка зовсім не заважала їй обганяти машини на гірському серпантині.
Відразу від автостанції починається дорога до жіночого монастиря Schitul Borsa-Pietroasa – класичному зразку румунського стилю регіону Марамуреш. Далі асфальт закінчується і починається підйом до метеостанції гірською дорогою. За кількасот метрів до моєї мети пішла злива, і на метеостанцію я піднявся вимоклим до нитки. Мені дав притулок місцевий доглядач,
напоїв шнапсом і запропонував заночувати в будиночку за 30 леїв.
Увечері дощ закінчився, і я вирішив дослідити місцевість навколо метеостанції: прогулявся до льодовикового озера Лезер, зробив кілька атмосферних фотографій, натрапив на гарний занедбаний будиночок і заночував у ньому.
19.06.2019. Сходження на Петросул (2303 м)
Мій ранок розпочався о 6.00. Я поснідав, швидко зібрався і вже за півгодини на бадьорому марші огинав озеро Лезер. З набором висоти види ставали дедалі мальовничішими, тому я не встигав ховати свій фотоапарат.
До 9-ї години я піднявся на перемичку і за кілька хвилин був уже на найвищій точці всіх Східних Карпат – горі Петросул (2303 м).
Трохи перепочивши, я зробив ще багато красивих фото і продовжив рух хребтом. Через непогоду я вирішив пройти траверсом гори Бухаєску-Маре і Ребра, спуститися в цирк під горою Кормайя і поставити там намет. Увечері, коли дощ закінчився, я прогулявся до колиб пастухів, ще раз піднявся на хребет і насолодився цвітінням рододендрону в променях сонця.
20.06.2019. Через Галатулуй (2048 м) на полонину Стіол
Прокинувся рано. Ранок був ясний і безвітряний, тому я вирішив не марнувати часу і вирушив у дорогу. Сьогодні на мене чекав перехід до озера Бистриця і спуск на полонину Стіол.
Дорогою я зайшов у реф’юдж (гірський притулок), зробив запис у гостьовому зошиті і задумався про те, наскільки укриття в румунських горах відрізняються від українських: бетонні стіни, новий дах, ковдри та пледи для змерзлих мандрівників, запаси газу та продовольства.
Під горою Галатулуй (2048 м) мене зустріла отара овець з недружніми собаками, які продовжували гавкати на мене, навіть коли я пройшов повз них. Потім почався дощ і я, знову вимоклий до нитки, прийшов до озера Бистриця і від нього спустився до колиб на полонині Стіол. Там я познайомився з пастухами, які пригостили мене бринзою та дозволили переночувати під дахом.
21.06.2019. Водоспад Каскад Кайлора (110 м)
Сьогодні я відсипався до обіду. Мене розбудило радіо, по якому голосно грали національні румунські пісні. Побачивши, що я вийшов зі свого притулку, пастухи запросили мене на «майстер-клас» із приготування сиру і ще раз почастували свіжою бринзою.
Пообідавши, я спустився крутою стежкою до найвищого водоспаду Східних Карпат – Каскаду Кайлора (110 м). На водоспаді було дуже багато туристів, які піднімаються сюди канатною дорогою. Після них залишається багато сміття, тому на сміттєзвалищі часто копошаться ведмеді. Встановлені навіть попереджувальні знаки про те, що поблизу живуть ці грізні тварини.
Надвечір я спустився в село Стаціуне Борша і заночував у колоритному румунському готелі. Господиня готелю Марія виявилася дуже привітною і нагодувала мене величезними порціями смачної їжі. Після насиченого дня я швидко заснув в оточенні величних гір.
22.06.2019. Повернення додому
Вранці я поїхав назад до Сігету-Мармація, звідки пішки перейшов у Солотвино, сів на потяг і наступного дня був уже вдома.
Дякую за прочитання до кінця. До зустрічі на наступних вершинах!
З програмою походу масивом Родна ви можете ознайомитися тут.
Автор: Павло Спінжа
Керівник клубу мандрівників Paultraveler